О, ці старі двори, порослі травою, з численними кам’яними прибудовами, дерев’яними верандочками, частими палісадничками і кволим штахетником, пофарбованим безсмертною зеленою фарбою! У них відступила, а тому ще трохи збереглася стара Молдаванка, “вигнана” з вулиць нахабними автомобілями, громіздкими будівлями, що не викликають захвату своїми архітектурними гідностями, і всім нашим суєтним часом. Тут живуть ще нащадки корінних жителів Молдаванки…
Зазирніть у душу Одеси і залиште її частинку в своєму серці….
